Доклад посвящен взглядам выдающегося педагога В. А. Сухомлинского, который в своей работе с детьми значительное внимание уделял отношениям учителя с учениками. Он подчеркивал необходимость доброжелательного отношения учителя к ученикам, поскольку именно поведение учителя является наглядным примером для детей в отношении к себе и окружающему миру.
Ключевые слова: В. А. Сухомлинский, доброжелательные отношения, терпимость, эмпатия, гуманизм.
Постановка проблеми. Василь Олександрович Сухомлинський був переконаний у тому, що вчитель, який бачить в учнях добро, вміє з ними товаришувати, переживає з ними радості і горе, тобто постійно розвиває в собі відчуття емпатії, здатний сформувати «багатогранні емоційні стосунки з дітьми» [3, с. 40], іншими словами, створити дружний колектив, де учитель, маючи авторитет наставника і друга, розширює простір соціальних інтересів зростаючої людини та формує громадську спрямованість особистості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що в своїх працях видатний педагог і гуманіст повсякчас наголошує на тому, що формування доброзичливих взаємин між учительським та учнівським колективом в першу чергу сприяє вихованню людської гідності, тобто вмінню відчувати іншу особистість. Уміння розуміти інтереси людини, узгоджувати свої вчинки з її гідністю і є проявами справжньої людяності, яку необхідно розвивати в вихованцях.
Мета. Ми вважаємо за необхідне розглянути погляди видатного педагога, В. О. Сухомлинського, який пропагував принципи гуманізму в спілкуванні з учнями та був переконаний у тому, що доброзичливість в стосунках між учнями та вчителями поглиблює інтерес учнів до навчання.
Виклад основного матеріалу. В. О. Сухомлинський вважав, що одним із найважливіших показників гуманного ставлення до дітей є доброзичливість. В його працях червоною ниткою проходить думка, про те, що якщо дитина росте в умовах «довір’я, допомоги,справедливого ставлення, вимогливості і такту» [1, с. 18], то вона, виростає з почуттям гідності та поважного ставлення до оточуючих. «Доброзичливість, розумна доброта,глибока повага – ось ,що має бути головним тонусом взаємин педагога і дітей» [1, с. 19]. Великий педагог акцентує увагу на тому, що в умовах авторитарної педагогіки неможливо виховувати загальнолюдські та національні цінності.
Оскільки В. О. Сухомлинський в своїй роботі приділяв значну увагу проблемі морального виховання, він постійно підкреслював важливість наявності таких норм поведінки в спілкуванні учителя з учнем як сердечність, співпереживання, людяність, доброзичливість [2, с. 206]. Він розцінював виховання людяності як один із найголовніших пріоритетів, за тим що розвинути загальнолюдські цінності особистості можливо лише за умови створення позитивних емоційних стосунків з учнями. Серед засобів формування доброзичливих стосунків між учительським та учнівським колективом В. О. Сухомлинський виокремлював спілкування, адже в процесі комунікації учитель має змогу забезпечити належний рівень позитивно-емоціонального розвитку учнів.
Емоційний компонент, що включає ставлення до іншого як до найвищої цінності, проявляється в доброті, увазі, турботі, допомоги, милосерді, переживанні за власні дії і вчинки, у створенні спільної «атмосфери» прийняття та готовності відгукнутися на контакт. Зміст емоційного компонента доброзичливого ставлення учня до вчителя складають відкритість і емоційна чуйність в спілкуванні з учителем.
В. О. Сухомлинський аналізує формування емпатійого ставлення учителя до учня і підкреслює значущість виховання добром, недоторканості гідності учнів, що в свою чергу проектує вихованців на можливість мати власну думку та особисте ставлення до оточуючих явищ[2, с. 321].
В основу навчально-виховного процесу В. О. Сухомлинський ставив принципи гуманізму, на яких повинно будуватись ставлення учителя до учня як до особистості, як може всебічно розвинутись лише за умови людяного, доброзичливого ставлення до неї. В своїх працях великий педагог зауважив: «Добрі почуття повинні входити своїм коріннями в дитинство, а доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добрі почуття, емоційна культура – це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитині, їх ніколи не виховаєш, тому що це суто людське утверджується в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин» [4, с. 60-61].
Висновки і перспективи дослідження. Розглянувши погляди видатного педагога В. О. Сухомлинського, ми можемо зробити висновки про його впевненість в тому, що доброзичливі стосунки учителя з учням можна формувати за умови, якщо любити своїх учнів. Василь Олександрович писав «Любов до дитини – це плоть і кров вихователя як сили, яка здатна впливати на духовний світ іншої людини» [4, с. 309]. Проявлення вчителем любові до дітей надихає і стимулює їх до позитивного ставлення до навколишнього світу, розвиває в учнях позитивні емоції, створює умови для формування ціннісних потреб у дітей [5].
Список використаних джерел:
- В. О. Сухомлинський в роздумах сучасних педагогів: монографія /упоряд. : О. В. Сухомлинська,О. Я. Савченко; авт. кол.: О. В. Сухомлинська,О. Я. Савченко, В. С. Курило, І. Д. Бех та ін.. – Луганськ: Видавництво ДД «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012, – 504 с.
- Грицай Ю. О. В. О. Сухомлинський: діалог із сучасністю. Збірник статей. – Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2009. – 180 с.
- Кузьменко В. В. Василь Сухомлинський: життєвий шлях та педагогічні погляди/ В. В. Кузьменко, Н. В. Слюсаренко, Г. М. Кондратенко, О. В. Рідкоус. – Херксон: КВНЗ, Херсонська академія неперервної освіти, 2013, - 112 с.
- Пастельняк А. І. В. О. Сухомлинський: діалог із сучасністю. Кіровоград: Центрально-Українське видавництво. – 2003, - 178 с.
- Сухомлинський В. О. народження громадянина / В.О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / редкол. : О. Г. Дзеверін (голова) та ін.. – К. : Рад. Шк., 1976 – Т. 3. -1977. –с. 582
- Сухомлинский В. А. Разговор с молодым директором школы. М., Просвещение, 1973. -206 с.
